Навчаємось граючись

    Для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку гра має надзвичайно важливе значення – це основний вид їхньої діяльності. Звукова культура дітей – актуальне питання сьогодення, яке вимагає негайного розв’язання. Одним із шляхів підвищення ефективності логопедичної роботи є використання гри. Мовні ігри дають змогу досягти значних успіхів в усуненні мовних недоліків. Експериментальні дані роботи з учнями, дошкільниками підтверджують ефективність використання гри у вихованні та корекції звуковимови у дітей.

    Гра є найбільш природною для дитини діяльністю. Діти відчувають у ній постійну потребу. У першокласника зазвичай змінюється провідний вид діяльності – ним стає навчання. Однак це не означає, що в дитини зникає бажання погратися. Використовуючи ігрову діяльність, ми забезпечуємо плавність, поступовість переходу від одного провідного виду діяльності до іншого. У грі дитина має змогу в невимушеному середовищі вдосконалювати свої вміння, навички, артикуляційний апарат, розвивати дихання, практикуватися у виразності мовлення. У грі діти вправляються у вимові звуків, а крім цього, вчаться говорити ритмічно, чітко, не розтягуючи слова, залежно від змісту – тихіше, повільніше. Таким чином гру пристосовуємо до інтересів розвитку мовлення дітей.

  М.Є. Хватцев вважає, що в грі діти охоче, легко і швидко, часто непомітно для себе засвоюють правильну вимову звуків, на що потрібно було б поза грою багато часу й зусиль. Така легкість утворення мовних рефлексів у грі обумовлюється емоційністю дитини.

    До дидактичних ігор із виховання звуковимови вчений висуває такі вимоги:

• мета, зміст гри мають відповідати рівню мовних навичок як усієї підгрупи  дітей, так і кожної дитини зокрема;
• зміст гри має бути цікавим, захопливим для вихованців, створювати умови для їхньої активної діяльності;
• у рухливих іграх бажано передбачити координацію вимови звуків, слів чи речень із рухами тіла дитини.

      Можна проводити рухливі ігри для формування правильної звуковимови, диференціації та автоматизації звуків.

Два Морози

Мета: диференціація звуків [c] та [з].

Обладнання: два мішки з іграшками.

Опис гри

    У протилежних кінцях кімнати стоять два стільці. Це «хатки» Дідів Морозів. Одна частина дітей стоять біля однієї хатки, друга – біля іншої. Дід Мороз Червоний Ніс і Дід Мороз Синій Ніс стоять посеред кімнати кожний лицем до своєї групи дітей і промовляють:

Дітлахи! Ідіть у ліс

Дарунки вам туди приніс

І Мороз Червоний Ніс,

І Мороз Синій Ніс.

Хто сміливий піде в ліс

В рукавичку ховай ніс.

Діти хором відповідають:

За дарунками    

Їх додому принесемо.

   Потім діти перебігають до «хатинки», яка знаходиться на протилежному боці кімнати. Завдання Морозів – заморозити дітей, тобто доторкнутися рукою до тих гравців, які біжать їм назустріч. «Заморожені» зупиняються там, де їх захопив Мороз. Виграє той, який «заморозив» більше дітей. «Заморожені» повинні з мішків із іграшками, які стоять біля «хатинок» Дідів Морозів, вибрати іграшки, які починаються на звуки [c] або [з] і назвати їх.

Полювання на зайців

Мета: диференціація звуків [з], [c],[сь] у тексті.

Обладнання: три м’ячі.

Опис гри

Обираються троє «мисливців». Решта дітей – «зайці». Вони стоять окреслених крейдою колах – своїх нірках, а «мисливці» - осторонь із м’ячами – «рушницями».

«Зайці» кажуть:

Немає зараз тут нікого.

Зайці, збирайтесь у коло!

Давайте всі перевертатись,

По снігу швидко з гір кататись.

   Під українську народну музику (частина А) «зайці» розбігаються по всій кімнаті, стрибають. Музика змінюється. На частину Б логопед, б’є у барабан, вибігають «мисливці» і починають полювати на «зайців». «Мисливці» повинні влучити в «зайця» м’ячем до того, як той добіжить до своєї «нірки».

    Упіймані згадують слово зі звуком [c]або [з] і сідають на стільці. Гра продовжується.

Бджоли

Мета: автоматизація звука [ж].

Опис гри.

  У колі, відгородженому стільцями, присіли діти. Це «бджоли» у «вулику». «Ведмідь» ховається за стільцем у кутку кімнати. «Бджоли» хором говорять:

Бджоли у вулику сиділи,

Бо галявина в воді.

Дощ скінчився, і за медом

Полетіли дружно всі.

   Під веселу польку вони «літають» по кімнаті, «п’ють» сік із «квітів» та дзижчать: ж-ж-ж. Раптом звучить музика В. Ребікова «Ведмідь». Це «ведмідь» рветься до «вулика». «Бджоли» із дзижчанням летять до нього, беруться за руки та обступають. «Ведмідь» намагається вирватися. Якщо йому це не вдається, він промовляє будь-яке слово зі звуком [ж], тоді «бджоли» його відпускають та обирають іншого «ведмедя». Якщо «ведмідь» утік, він обирає собі помічника, і гра продовжується з двома «ведмедями».

Жуки

Мета: автоматизація звука [ж] у зв’язному контексті.

Опис гри

   Діти («жуки») сидять у своїх «хатках» (на стільцях) і говорять:

Я жук, я жук,

Я тут живу.

Весь час дзижчу:

Жу-жу-жу.

   Звучить угорська народна мелодія «Жуки». Діти літають по «галявині» і дзижчать: ж-ж-ж. Характер музики змінюється – це почався дощ. Діти «летять» до своїх «хаток» (стільців) і там сидять. Знову звучить початок мелодії. Діти говорять:

Треба вже мені летіти,

Мокрі крильця просушити.

Гра продовжується.